Люди, які страждають на шизофренію, справді невинні у своєму розладі — виникнення хвороби так і не має однозначної теорії. Більше того, вони найчастіше стають жертвами обставин. Голоси в голові та галюцинації можуть наказувати їм зробити суїцид, а навколишня стигматизація та малорозвинена адаптація лише посилюють депресію та апатію.
Шизофренія спостерігається у понад 20 мільйонів людей з усього світу. Майже кожен із них щодня стикаються з проблемами навчання, працевлаштування та соціалізації. У період масової паніки та пандемії розлад може лише посилюватися.
Ми звернулися до Набі Есімова — завідувача чоловічого клінічного відділення Республіканського науково-практичного центру психічного здоров’я, щоб дізнатися про клінічну картину Казахстану.
— Які психічні розлади лідирують у країні?
За офіційними даними центрів психічного здоров’я — органічні психічні розлади та шизофренія, зокрема шизотипічні розлади. Але слід зазначити, що говоримо лише про важких инвалидизирующих формах психічних і поведінкових розладів.
Тобто, тут не враховані невротичні розлади та легкі скороминучі стани, які не ставляться на облік. За даними епідеміологічних досліджень відомо, що близько одного відсотка людей у всьому світі страждають на шизофренію, незалежно від раси та віросповідання.
У Казахстані обліку становить менше 40 тисяч жителів, але це переважно инвалидизирующие форми захворювання.
— Чи є гендерні чи вікові категорії, коли шизофренія проявляється гостріше?
Найчастіша первинна діагностика шизофренії реєструється у віці 29-34 років. Згідно зі світовими даними, частота та гострота захворювання не відрізняється суттєво у чоловіків і жінок, але при цьому у чоловіків шизофренія зазвичай починається у віці 18-25 років, а у жінок у 25-30 років.
– Як діагностується шизофренія?
Постановка такого діагнозу є дуже відповідальним кроком. По-перше, виставити його може лише лікар-психіатр чи комісія лікарів-психіатрів.
По-друге, процес діагностики може займати якийсь час і для цього необхідне опитування осіб, які оточують пацієнта. Дуже важливо виявити певні закономірності, характерні для початку та перебігу захворювання. Зрозуміло, основним у діагностиці буде безпосередній огляд. Загалом є певні симптоми, характерні для шизофренії, які лікар-психіатр вкладає у синдром.
По-третє, лікар призначає необхідні обстеження, зокрема експериментально-психологічне, і лише після цього виставляє діагноз.
– Які симптоми спостерігаються при шизофренії?
Симптоми шизофренії дуже різні. При постановці діагнозу ми керуємося дуже точними критеріями діагностики, прописані в МКБ-10. В даний час виділяють такі ознаки шизофренії:
Продуктивну симптоматику: марення та галюцинації;
Негативну симптоматику: зниження енергетичного потенціалу, апатію, безвольність;
Когнітивні порушення: розлади мислення, сприйняття, уваги тощо.
— Про точні причини виникнення шизофренії невідомо, але чи є гіпотези?
Ця патологія не має унітарної етіології та однозначного патогенезу. Є кілька теорій та одна з них генетична. Пошук «гена шизофренії» не увінчався успіхом, проте залишається справедливим висновок, що шизофренія має полігенно-багатофакторну природу зі складною взаємодією генетичних-поліморфізмів та умов середовища.
Загальноприйняті у світі величини ризику без урахування результатів індивідуального обстеження родичів та форми шизофренії становлять від 3% до 13%. При цьому величина ризику залежить від ступеня спорідненості: мінімальний ризик 3-5% відноситься до випадків, коли хворі родичі другого ступеня спорідненості.
При хворобі одного з сиблінгів або батька величина вже становить 9-13%, а у дітей, у кого хворі обоє батьків – 10-12%. Дуже хочу загострити увагу на тому, що йдеться про передачу схильності до захворювання. Ця схильність також й у інших захворювань: цукрового діабету, артеріальної гіпертензії.
